НЕЗЛАМНІ ФОРМИ – це всеукраїнська мистецька виставка, ініційована Асоціацією Коледжів України, що об’єднує студентів коледжів і закладів професійно-технічної освіти навколо спільного творчого процесу, в якій взяли участь студенти нашого коледжу 8 та 9 травня.
Творчі напрямки які вибрали наші команди для участі у виставці «Метал серця-внутрішня сила, емоційна незламність» (команда «Арт-Варта»), «Межа напруги-стан вибору, внутрішній злам і точка народження сили» (команда «Код»).
Учасники команди «Арт-Варта» створили інсталяцію з назвою «Тримаємо світ – серцебиття незламності», а саме: Ткачук Сніжана, Сидорчук Вікторія, Гончарук Ілля, Стурчак Микола.
Ця ювелірна інсталяція – художня рефлексія на сучасну історію України, вписану в глобальний контекст. Конструкційні деталі тримаються на червоних стрічках, що є прямою алегорією на кровний зв’язок та жертовність. Поряд із витонченими ювелірними формами співіснують суворі артефакти війни: власноруч випиляний автомат та браслет із відлитих гільз – це реальність, яка стала частиною нашого щоденного «вбрання». Стилізована зброя символізує трансформацію болю у мистецтво та захист. Це поєднання підкреслює тендітність миру та залізну волю тих, хто його захищає. Мистецтво, що болить і надихає. Про вміння знаходити рівновагу в нестабільному світі. Це гойдалка, що зупинилась в миті творчості, перетворивши зброю на мистецтво. Прозора підставка відкриває «фундамент», на якому тримається цей світ. Сім гільз у підставці – це тихий крик сьогодення. Одна прострілена – як символ жертви, яку неможливо забути, це велика ціна, яку сплачено за фундамент майбутнього. Але між холодною сталлю та земною кулею квітне життя. Червоний мак і серце, оточені зброєю, нагадують: любов і краса розквітають навіть там, де залізо намагається витіснити людяність.
Асиметричне кольє – як шлях, що веде додому до своєї рідної країни. Україна – це не просто точка на мапі, а серцевина світу, яка тримається надприродними зусиллями. Асиметрія проволки відображає хаос війни.
Його лінії, немов живі нерви, сходяться до центру, де закарбовано головні символи ідентичності: проростаючі листям Тризуби та обриси рідної землі. Тризуби-листки – ознака того, що ми проростаємо навіть крізь метал.
Це не просто арт-об’єкт. Це маніфест незламності, втілений у металі.
Ця інсталяція – це історія про світ, який збудований на іржі війни, але дихає ароматом маків і биттям живого серця.
Команда «Код» створила арт-об’єкт з назвою «Трансформація болю» : Сидорчук Вікторія, Ткачук Сніжана, Матвійчук Валерія, Хромова Елеонора, Верещак Анна, Мосійчук Любов.
Центральним елементом інсталяції є малий мольберт, що тримає іконічний образ Матері з Немовлям виконаний на дерев’яній основі. Ця робота – це діалог між вічністю та сьогоденням, символ безумовної любові та надії.
Образ оточений білою маскувальною сіткою, яка перетворюється з військового атрибута на полотно для роздумів.
Дві сторони інсталяції створюють разючий контраст. Ми бачимо два стани війни:
З одного боку – паперові гвоздики, символ пам’яті та крихкості, та ржаві гільзи, як знак скорботи. Це застигле минуле, біль та сліди війни, що в’їдаються в пам’ять.
З іншого боку – гільзи, перетворені на вази. Розмальований метал втрачає свою смертоносну суть, стаючи опорою для живих квітів. Нижня частина сітки, оздоблена смужками зеленої тканини, імітує проростаючу траву. Це метафора життя, що неминуче пробивається крізь білизну невідомості та холод війни, створюючи новий ґрунт навколо вічного образу материнської любові. Трансформація та надія: розмальовані гільзи, що стали домівкою для квітів, та рукотворна зелена трава, яка символізує незламність життя. Тут зброя стає інструментом мистецтва, а вічний образ Матері дає сили вистояти серед хаосу. Арт-ресайклінг – розписані гільзи з квітами як символ перемоги життя над смертю.
Педагогічний наставник (куратор) двох команд Кухтій Оксана Степанівна.
Експозиція «Незламні форми» — це не просто демонстрація технічних навичок. Це спроба молоді переосмислити сьогодення через складні конструкції, метал та символізм. Кожна робота відображає силу духу, здатність до відновлення та нескінченний пошук гармонії навіть у деформованому війною світі.
Особливістю заходу стало те, що студенти-автори особисто представляли свої проєкти. Відвідувачі мали унікальну можливість почути історію створення кожної інсталяції «з перших вуст»: від ідеї та перших ескізів до вибору матеріалів і фінального втілення.
Експерти та гості виставки відзначили високий рівень виконання робіт. Поєднання традиційних технік обробки матеріалів із сучасними концептуальними підходами підтвердило, що професійна освіта сьогодні — це простір для сміливих експериментів та справжнього мистецтва.
Ми пишаємося нашими студентами, які попри всі виклики продовжують творити, дивувати та доводити: українська форма — дійсно незламна!
