15 лютого щорічно в Україні відзначають державне свято День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.
А в цьому році 35-та річниця виведення військ з Афганістану. У всіх групах на цьому тижні проводяться виховні години, присвячені українським воїнам, які загинули на тій безглуздій війні.
Ніхто не забутий, на попіл ніхто не згорів,
Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.
І доки є пам’ять людська, і живуть матері –
Допоти й сини, що спіткнулись об кулі, живуть!
Події Великої Вітчизняної війни вивчаються нині на уроках історії досить глибоко й правдиво. Проте для широкої громадськості досі залишається маловідомим те, що після 1945 року війська СРСР брали участь у 24 локальних війнах та збройних конфліктах на територіях 16 іноземних держав. Цей факт партійно-радянське керівництво визнало офіційно лише в червні 1989 року, коли вже закінчилася майже десятилітня війна в Афганістані.
Далека та чужа країна Афганістан… Безглузда війна… Скільки смертей, скільки горя за 10 років. Проте ця безглуздість не применшує героїзму наших воїнів там, в афганському пеклі. Ніхто та ніщо не має бути забутим, аби не забути – слід пам’ятати, а щоб пам’ятати – треба знати.
За 10 років афганської війни через неї пройшли 600000 радянських громадян із них 160000 були українцями. 15000 радянським громадянам (із них 3087 українцям) вже ніколи не судилося повернутися до рідної хати, не побачити ні рідних своїх, ні неба, ні гарної землі. Вони поляжуть навіки. Кого поховають товариші, хто, пошматований, розлетиться в прах на гігантських фугасах. І тільки гнівний його дим понесуть над землею східні вітри. Люди гинули не лише віл куль, а й від хвороб: малярії, брюшного тифу, гепатиту та ін.
Нагороду «Герой Радянського Союзу» отримали 15 українців.
Афганська війна мала сумні наслідки для України. Відомо, що від хвороб, наслідків бойових поранень і самогубств після війни померло в кілька разів більше учасників, ніж безпосередньо внаслідок бойових дій.
Після 1989 року ніхто із афганців не міг уявити що їм знову прийдеться взяти до рук зброю захищаючи свою землю. У 2014 році кілька сотень воїнів афганців знову пішли на війну російсько-українську, але цього разу добровільно. 10 років тому правонаступниця СРСР росія вторглась, точно так як колись і Радянський Союз, на чужу суверенну територію Україну, щоб насаджувати тут уже не радянський комунізм, як колись в Афганістані, а не менш кривавий «руській мір»
Сьогодні ми вшановуємо пам’ять тих, хто поліг у афганських ущелинах, та вклонімося тим, хто прийшов з чужини додому живим, хоча і з пораненою душею. Наша золота молодь йшла туди не за орденами і медалями – вони свято вірили, що виконують інтернаціональний обов’язок.
